залигувати

ЗАЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Надівати вірьовку на роги корові або волові.

— Продавай к лихій годині ялівок та купуй таких, щоб телилися.. Залигуй корів та веди в район, — гарячився Кузь (Тют., Вир, 1964, 131).

2. тільки док., перен., розм. Позбавити кого-небудь волі.

Правда, піщани були ще вільні. Та що з того, коли приладилось дожидати, що от-от і їх залигають… (Мирний, І, 1949, 182);

Випадково чи не випадково, стріне Надю одна мамина сваха, друга.. й услід жебонить: — Бачите, пішла… Ось вам і низенька… Ось вам і дурненька… Отакого хлопця залигала (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 31).

Значення в інших словниках

1. залигувати — зали́гувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залигувати — див. кликати; підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. залигувати — -ую, -уєш, недок., залигати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Надівати мотузку на роги корові або волові. 2》 тільки док., перен., розм. Позбавити кого-небудь волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. залигувати — Залигувати, -гую, -єш сов. в. залига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка