залуплювати

ЗАЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. залу́плять; док., перех., розм.

1. Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати.

Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила (Сл. Гр.).

Залу́плювати (залупи́ти) о́чі — вивертати повіки.

2. тільки док. Взяти дуже високу ціну за що-небудь.

Значення в інших словниках

1. залуплювати — залу́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. залуплювати — -юю, -юєш, недок., залупити, -уплю, -упиш; мн. залуплять; док., перех., розм. 1》 Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати. 2》 тільки док. Взяти дуже високу ціну за що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. залуплювати — Залуплювати, -люю, -єш сов. в. залупи́ти, -плю, -пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Грин. III. 547. — о́чі. Выворотить вѣки. Залуплює очі. Камен. у.  Словник української мови Грінченка