замайоріти

ЗАМАЙОРІ́ТИ, ри́ть, док.

1. З’явитись вдалині, невиразно завиднітися крізь що-небудь.

В світанкових присмерках скоро замайоріли крізь рідкі переліски високі вежі Варшави (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5);

Якщо тільки замайорить на березі «рибацький» бриль Бориса Каминецького, Бронко прожогом збіжить униз (Вільде, Сестри.., 1958, 221);

Коли в шляхову просіку з пагорка замайорів удалині димок з димаря крайньої хати, Богун почув позаду гомін (Ле, Наливайко, 1957, 299);

// Замелькати, то з’являючись, то зникаючи.

Передній ряд людей.. захвилював колом, побравшися за руки, і зараз посеред кола замайоріла Дарчина голова (Л. Укр., III, 1952, 671);

[Невідомий (сміється):] Еге, в мене військо не просте: свисну — тільки сухий лист перед очима замайорить (Вас., III, 1960, 233);

// Виділятися кольором, строкатістю кольорів.

На безмежнім лану.. загуркотів трактор, призивно замахали крилами косарки, замайоріли хусточки дівчат-в’язальниць (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 81);

Свисток судді, — покотився по зеленому полю футбольний м’яч і замайоріли по полю різноколірні майки… (Вишня, І, 1956, 404);

Між нашими замайоріли й зелені румунські шинелі — румуни теж брали участь у спільній атаці (Гончар, III, 1959, 163).

2. Почати майоріти (звичайно про прапор).

Прапор замайорів у ясному небі, і моряки почули його хвилююче тріпотіння (Кучер, Чорноморці, 1956, 7).

Словник української мови (СУМ-11)