замакітрити
ЗАМАКІ́ТРИТИ, рю, риш, док., розм., рідко:
◊ Замакі́трити світ (голову) кому — позбавити людину здатності розумно сприймати навколишнє, логічно міркувати.
[Настя:] Оця ж скрипочка і світ мені замакітрила!.. Колись з серця розіб’ю її… (Кроп., II, 1958, 40);
— Як стануть тебе відсилати від дверей де дверей, від номера до номера, то в кінці так замакітрять тобі голову, що вже сама не знаєш, чого від тебе хочуть і чого тобі від них треба (Вільде, Сестри.., 1958, 553).
Словник української мови (СУМ-11)