заманутися

ЗАМАНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. безос. Виникнути, з’явитися (про якесь бажання); захотітися.

Приїсться садовина, заманеться цукру чи булки — то є на світі ще крамарка Мелашка (Вас., І, 1959, 59);

Люди реготали; декому заманулося піти подивитися, що буде з дяком (Мирний, III, 1954, 86);

Заманулось їсти старенькій (Барв., Опов.., 1902, 370);

Цього разу мені заманулося ближче до берега, і я, не роздумуючи, почав сходити вниз (Логв., Давні рани, 1961, 74).

2. рідко. Сподобатися.

Заманувся тому Макарові мій мундир лейбгвардії (Баш, На землі.., 1957, 75).

Значення в інших словниках

1. заманутися — заману́тися дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. заманутися — див. хотітися  Словник синонімів Вусика
3. заманутися — див. ЗАБАЖАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
4. заманутися — -неться, док. 1》 безос. Виникнути, з'явитися (про якесь бажання); захотітися. 2》 рідко. Сподобатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заманутися — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
6. заманутися — Заманутися, -неться гл. безл. Захотѣться. Заманулось як серед зіми криги. Ном. № 5336. Заманулось їсти старенькій. Г. Барв. 370.  Словник української мови Грінченка