заманячити

ЗАМАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і ЗАМАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Замаячити ( див. замая́чи́ти¹).

Блиснула перед ним Рось, заманячіла гребля, заманячів млин… (Н.-Лев., IV, 1956, 173);

Спереду з темряви заманячили блідорожевими плямами дерева (Головко, І, 1957, 75).

Значення в інших словниках

1. заманячити — заманя́чи́ти дієслово доконаного виду завиднітися діал.  Орфографічний словник української мови
2. заманячити — -ячу, -чиш і заманячіти, -ію, -ієш, док., діал. Замаячити (див. замаячити I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заманячити — Заманя́чи́ти, -чу, -чиш гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.  Словник української мови Грінченка