замовчати
ЗАМОВЧА́ТИ див. замо́вчувати.
ЗАМОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Те саме, що замо́вкнути 1.
Настя замовкла. Замовчав і Яків. Дітвора собі притихла (Мирний, IV, 1955, 92);
Трясило глянув і одразу померк очима й замовчав… (Сос., І, 1957, 391).
Словник української мови (СУМ-11)