замолоду
ЗА́МОЛОДУ, присл. За молодих літ, у молоді роки.
— Не дивись, що я тепер така стала, — постаріла, понікчемніла; а замолоду була красива, швидка, весела… і на язик гостра (Мирний, III, 1954, 162);
[Неофіт-раб:] До чого я дожився! Лихо тяжке! Жебрущим дідом замолоду став!.. (Л. Укр., II, 1951, 230);
Гаркуша замолоду в Січі козакував (Кочура, Зол. грамота, 1962, 40);
Хлопці-брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі (Головко, II, 1957, 190).
Словник української мови (СУМ-11)