заперечний

ЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який заперечує що-небудь, містить у собі заперечення (у 2, 3 знач.).

— Будемо любити мої уроки, Поповіч? — вимовляє по-румунському Дарчине прізвище учитель. Мігалаке запитав таким проникливим голосом, що відповідь не могла бути заперечною (Вільде, Повнол. діти, 1960, 45).

2. Який можна спростувати, заперечити (у 1 знач.).

3. спец. Побудований на запереченні.

Заперечним судженням називається таке судження, в якому відображається відсутність будь-якого зв’язку між предметом і ознакою (Логіка, 1953, 50);

Почавши вірш [«Моя Батьківщина»] із фігури заперечного паралелізму.., Рильський, використовуючи анафору, в дуже виразних метафорах і епітетах втілює значення своєї Батьківщини як оселі праці, науки, мистецтва (Криж., М. Рильський, 1960, 67).

4. грам. Який містить у собі або являє собою заперечення (у 5 знач.).

Заперечні займенники ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий становлять собою поєднання відповідного питального займенника з часткою ні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 382);

Заперечне речення.

Значення в інших словниках

1. заперечний — запере́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заперечний — -а, -е. 1》 Який заперечує що-небудь, містить заперечення (у 2, 3 знач.). 2》 Який можна спростувати, заперечити (у 1 знач.). 3》 спец. Побудований на запереченні. 4》 грам. Який містить або являє собою заперечення (у 5 знач.). Заперечне речення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заперечний — НЕГАТИ́ВНИЙ (який не виражає позитивного ставлення до кого-, чого-небудь, заперечує що-небудь); ЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, ЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше (який містить у собі заперечення чого-небудь). Негативна оцінка; Негативний відгук; — Будемо любити мої уроки?..  Словник синонімів української мови
4. заперечний — Запере́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)