запирханий
ЗАПИ́РХАНИЙ, а, е, розм., рідко. Який задихався.
Приїхав [Джура] до пана Сови Хомка, та такий запирханий! Нишком щось має панові сказати (Метл. і Кост., Тв., 1906, 129);
Гладун зупинився перед ним запирханий, якийсь зацькований, з дрижачими поблідлими губами (Гончар, Людина.., 1960, 140).
Словник української мови (СУМ-11)