заплава

ЗАПЛА́ВА, и, ж. Частина річкової долипи, що затоплюється під час весняної повені.

Невелика річка Соболянка, але норов свій має. Ранньою весною, саме в той час, коли вирушають у поле трактори, розливається широко, топить усі заплави та озерні плеса (Збан., Переджнив’я, 1960, 142);

На кінець літа Дунай вужчає, заплава просихає (Чаб., Балкан. весна, 1960, 10).

Значення в інших словниках

1. заплава — див. низовина  Словник синонімів Вусика
2. заплава — -и, ж. Частина річкової долини, що затоплюється під час весняної повені.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заплава — запла́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. заплава — ЗАПЛА́ВА (низинна місцевість біля річки, озера, що затоплюється під час весняної повені), ЗАПЛА́В рідше, ЗАПЛА́ВИНА рідше, ПЛА́ВНІ, МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МЛА́КА діал., ЗА́ЙМИЩЕ рідко; ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ рідше, ОБОЛО́ННЯ рідше (заплавні луки).  Словник синонімів української мови
5. заплава — Заплава, -ви ж. 1) Поемный лугъ. Харьк. у. 2) Плавающіе на рѣкѣ въ половодье дрова, камышъ, щепки и пр. Мнж. 180.  Словник української мови Грінченка