заплющуватися
ЗАПЛЮ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЛЮ́ЩИТИСЯ, щуся, щишся, док.
1. Закривати свої очі повіками.
Довго придивлявся [хлопець]: і навшпиньки ставав, і понад землею присідав. Або ще заплющувався і сторожко наставляв ухо (Головко, І, 1957, 99);
— Дивися — сховався [дідусь] За могилу, лічить гроші. Знову іде шляхом. Заплющившись, з торбинками (Шевч., І, 1951, 283);
Заплющившись, Тамара полежала кілька хвилин нерухомо, намагаючись ні про що не думати (Хижняк, Тамара, 1959, 6).
2. Закриватися повіками (про очі).
Довго тягнеться казка, а там і друга. І потроху очі заплющуються, тихий сон оповива діти (Гр., 1, 1963, 282);
В голові стояв якийсь невиразний гул, очі мимоволі заплющувалися (Кучер, Чорноморді, 1956, 339);
Тихович чує, що йому млосно, що очі готові от-от заплющитися (Коцюб., І, 1955, 208);
То на однім, то на другім ліжку підводиться голова. Блиснуть очі — знову заплющаться (Багмут, Щасл. день.., 1951, 27).
Словник української мови (СУМ-11)