запрагнути

ЗАПРА́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. запра́гнув, нула, ло і запра́гла, ло; док., перех., рідко. Дуже захотіти чого-небудь.

І ледве натуру зо сну зимового Збудив поцілунок весни, — Дівчина запрагнула рясту дрібного, їй проліски снились ясні (Л. Укр., І, 1951, 45);

— Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка. — Ходіть-но до мене персиків їсти. Їжте, скільки душа ваша запрагне, — ниньки я вгощаю! (Гончар, III, 1959, 128);

[Фауст:] Чи тут незримим чаром віє? Я ж насолоди був запраг — І ось душа моя у сні любовнім мліє! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 109).

Значення в інших словниках

1. запрагнути — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
2. запрагнути — -ну, -неш; мин. ч. запрагнув, -нула, -нуло і запраг, -ла, -ло; док., перех., рідко. Дуже захотіти чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запрагнути — запра́гнути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
4. запрагнути — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови