зарядити
ЗАРЯДИ́ТИ¹ див. заряджа́ти.
ЗАРЯДИ́ТИ² див. заря́джувати.
ЗАРЯДИ́ТИ³, ряджу́, ря́диш, док., перех. і неперех. Почати часто повторювати що-небудь у дії, розмові і т. ін.
— То все на макаронах сиділи, а це зарядили горох та горох (Гончар, Тронка, 1963, 268);
— Своє зарядив [Левко], як молитву: юшку треба пускати не тільки з панів, а й з їхніх прихвоснів… (Стельмах, Хліб.., 1959, 620);
// Почати безперервно йти (про дощ, сніг) або бути протягом тривалого часу (про мороз і т. ін.).
Після Пилипа сніг упав. Морози жаркі зарядили (Мирний, IV, 1955, 183);
— Теплих днів випало мало, — спробував виправдатися Вірний. — Дощі як зарядили… (Логв., Літа.., 1960, 142).
Словник української мови (СУМ-11)