засвистіти

ЗАСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док.

1. Почати свистіти, видавати свист (у 1 знач.).

Гнат, вийшовши на ганок, тонко засвистів (Мур., Бук. повість, 1959, 108);

// Почати утворювати свист за допомогою свистка, дудочки і т. ін.

Прапорщик висмикнув сюрчок і пронизливо засвистів (Смолич, V, 1959, 742);

// Почати видавати свистячий призвук при диханні, кашлі і т. ін.

Кавуниха захропла й засвистіла носом (Н.-Лев., II, 1956, 177).

2. Заспівати або закричати, видаючи свистячі звуки (про птахів, тварин).

Засвистів на акації шпак (С. Ол., Вибр., 1959, 29);

На схилах могил іноді засвистить байбак (Скл., Святослав, 1959, 43).

3. Почати свистіти, утворювати свистячі звуки, швидко рухаючись (про повітря).

Відчинила [Галя] двері — вітер як дмухне, аж засвистів (Вовчок, І, 1955, 159);

// Почати свистіти, проникаючи крізь вузький отвір (про повітря, пару).

Засвистів, заплакав у холодній грубі вітер (Вас., II, 1959, 133).

4. Почати свистіти, утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмет).

Засвистіли стріли в повітрі (Фр., VI, 1951, 128);

Партизанські кулі засвистіли вже з другого боку (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 249);

Цапигін почав допомагати дідусеві з таким завзяттям, що навколо засвистіли тріски (Донч., II, 1956, 57).

5. перен. Швидко переміститися куди-небудь або звідкись.

Кілько разів лунко ляснули в темряві скручені віжки і далі засвистіли кудись під піл (Вас., І, 1959, 289);

Мов куля, я засвистів із класу (Мик., Кадильниця, 1959, 19);

Першою його шабля засвистіла з піхов (Ле, Наливайко, 1957, 58).

Словник української мови (СУМ-11)