засвічуватися

ЗАСВІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАСВІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док.

1. Спалахувати, починати світитися.

Спереду засвічувались у тумані залізничні огні, ніби розцвітали велетенські золоті лілії… (Вас., II, 1959, 308);

Машина мчала через Одесу, і скрізь перед нею засвічувалися зелені вогні світлофорів (Кучер, Чорноморці, 1956, 47);

В понеділок вранці щось дуже рано засвітилось світло у Хомишиній хатині! (Н.-Лев., І, 1956, 90);

На горі, в замку, засвітились вогники (Коч., І, 1956, 464).

2. перен. Почати блищати, сяяти; виділятися блиском.

На листі засвітилася діамантова роса і різними барвами замиготіла (Л. Укр., III, 1952, 494);

Член Військової ради зачитав указ. І велика й світла медаль найхоробріших засвітилася на його [Крайнюка] грудях (Кучер, Голод, 1961, 190);

// безос.

Через кілька хвилин бачить Іван, аж йому засвітилося в очах: кінь срібний прийшов з криниці воду пити (Калин, Закарп. казки, 1955. 104).

3. перен. Пройматися радісним, приємним почуттям.

Лице її знов засвітилось, повеселішало (Н.-Лев., І, 1956. 152);

Варка аж засвітилась уся, подалася вперед. Так-то вже хотілося бути в тому гурті! (М. Ол., Леся, 1960, 106);

// З’являтися, проявлятися, ставати помітним (про якесь почуття).

Філька затихає, підводить голову, вдивляється в бік млина. Там тихо й спокійно. В його очах засвічується надія (Шиян, Баланда, 1957. 112);

Він зроду не чув такого свіжого, гнучкого голосу. У його в очах засвітилась одрада (Мирний, І, 1949, 126);

В очах [хлопчика] засвітилось глибоке, недитяче страждання (Жур., Вечір.., 1958, 373);

// чим. Починати виявляти якесь почуття.

Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю (Вас., І, 1959, 179).

Значення в інших словниках

1. засвічуватися — -уюся, -уєшся, недок., засвітитися, -ічуся, -ітишся, док. 1》 Спалахувати, починати світитися. 2》 перен. Почати блищати, сяяти; вирізнятися блиском. || безос. 3》 перен. Пройматися радісним, приємним почуттям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. засвічуватися — засві́чуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. засвічуватися — ЗАСВІ́ЧУВАТИСЯ², ується, недок., ЗАСВІТИ́ТИСЯ, і́титься, док., фот. 1. Псуватися внаслідок дії світлових променів (про світлочутливу плівку, пластинку і т. ін.). Унаслідок доступу сонячного світла непроявлена плівка засвічується (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. засвічуватися — свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли), перев. чиїх. У кого-небудь від сильного удару або болю з’являється зорове відчуття мерехтіння, ряботіння.  Фразеологічний словник української мови