засмальцьований
ЗАСМАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмальцюва́ти.
[Книш:] Ось! (Дістає пожмаканого, засмальцьованого нафтою листа). Лист од свояка (Мик., І, 1957, 31);
Одягнений він був у стареньке демісезонне пальтечко, а під ним засмальцьований на бортах піджак (Мокр., Сто.., 1961, 115);
// У знач. прикм.
На йому був крамний дешевий сюртук та засмальцьований картуз (Н.-Лев., III, 1956, 320);
Вона дала Лукії не одну, а кілька засмальцьованих, розтріпаних книжок (Донч., III, 1956, 32).
2. у знач. прикм. Який засмальцювався, став брудним.
Не встиг Хома зупинити коня, як його вже оточили засмальцьовані збуджені робітники (Гончар, III, 1959, 425);
— Забастовка? — запитав вусатий, засмальцьований до чорного блиску машиніст (Стельмах, І, 1962, 609).
Словник української мови (СУМ-11)