засмикатися

ЗАСМИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Почати робити метушливі, безладні рухи.

Остап Антонович захвилювався ще дужче. Він забігав, засмикався (Епік, Тв., 1958, 518).

2. Затремтіти, засіпатися.

Дівчинка, мов розбуджена словами хлопця, раптом відкинула ковдру, уста хоробливо засмикалися в затриманому гіркому плачі (Ле, Клен. лист, 1960, 218);

Чорбаряну впав на купу грошей, тіло його затремтіло, засмикалося, наче в агонії (Чаб., Балкан. весна, 1960, 261);

// безос.

Каюмов стріпонувся весь, над бровою знову засмикалося (Кучер, Чорноморці, 1956, 276).

3. з чим. Затриматися з виконанням якої-небудь роботи.

Хлопці.. потупились. Дійсно, незручно вийшло, замоталися, засмикалися з тим вікном. Забули про дідуся-професора (Збан., Курил. о-ви, 1963, 228).

Словник української мови (СУМ-11)