засмоктувати
ЗАСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., перех.
1. Втягувати, вбирати в себе кого-, що-небудь.
Трясовина вперто робила своє. Дівчина відчувала, як ненаситне болото повільно засмоктує її в свою бездонну пащу (Донч., II, 1956, 55);
Очищати колодязь найзручніше.. гідроелеватором, який засмоктує з дна колодязя воду з піском чи мулом і викидає нагору (Довідник сіль. будівельника, 1956, 288);
// безос.
— Машину, розумієш, засмоктало в болоті, години півтори витягували (Довж., Зач. Десна, 1957, 579).
2. перен. Повністю захоплюючи, підкоряти своєму впливові; заглушувати творчі прагнення.
Середовище засмоктує його в себе, як трясовина, а він лише розмахує руками… (Вільде, Повнол. діти, 1960, 329);
Перед Лукашем відкрилася перспектива чудового творчого життя. Але він не втримується на цій височині, його засмоктує буденщина (Іст. укр. літ.. І, 1954, 669);
Газета й контора засмоктала мене, аж страшно стає, коли подумаю, що є люди, які живуть так цілий вік (Коцюб.. III, 1956, 172).
3. тільки док. Почати смоктати, ссати.
Юрко з жадобою засмоктав цигарку, освітлюючи нею своє кругле підборіддя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 110).
◊ Засмокта́ло під се́рцем (ло́жечкою); Засмокта́ло бі́ля (ко́ло) се́рця, перев. безос., в кого, кого-хтось відчув тупий, ниючий біль у серці або нудоту.
В Катерини враз засмоктало під серцем — вона відчула, як їй хочеться їсти (Збан., Переджнив’я, 1955, 253);
Проганяючи всякі злі думки, Євген Вікторович відчув, як знов засмоктало в нього під ложечкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 354);
Щось дошкульне засмоктало Юру коло серця. Його, здається, підозрювали у зраді (Смолич, II, 1958, 61).
Словник української мови (СУМ-11)