заспокоюватися
ЗАСПОКО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.
1. Ставати спокійним, переставати тривожитися, хвилюватися, тужити.
Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Вовчок, І, 1955, 289);
Тільки за ровом, де було велике терновище, Павло почав заспокоюватись після неприємної розмови в кабіні машини (Кучер, Прощай.., 1957, 71);
Заспокоївшись трохи тими звістками, Замфір по вечері повів коні на нічліг у свій виноградник (Коцюб., І, 1955, 211);
Тамара все ще не може ніяк заспокоїтися, все думає — хто, хто ж провокатор?.. (Хижняк, Тамара, 1959, 117);
// Примушувати себе поводитися, триматися тихо, спокійно.
Заспокоївся він на якийсь час, а тоді знову заметався в ліжку (Шиян, Баланда, 1957, 71);
Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (Тич., III, 1957, 32).
2. Слабшати, ставати менш напруженим, стихати (про біль, нервування і т. ін.).
Рани загоювалися, сил помітно прибувало, нерви заспокоювалися (Кучер, Чорноморці, 1956, 94);
Ждуть, щоб нога трохи заспокоїлась, а вона, як на злість, болить (Л. Укр., V, 1956, 253);
// розм. Затихати (про звуки).
Зголубіли зимні шиби, Пролетіли птиці сонні, Заспокоїлися кроки… (Рильський, II, 1960, 50).
3. Переставати клекотіти, бушувати (перев. про воду).
Швидше і швидше котилися хвилі, заливали все, розливалися ширше і помалу заспокоювались (Л. Укр., III, 1952, 590);
Обоє стояли над колесом притихлі, ждали, поки вода заспокоїлась (Гончар, Тронка, 1963, 35).
4. розм., на чому. Задовольнятися чим-небудь.
Радянські люди ніколи не заспокоюються на досягнутому. Партія кличе їх вперед до нових перемог (Рад. Укр., 26.Х 1956, 1);
Розігнавши «в низи» всіх політпрацівників, Воронцов не міг на цьому заспокоїтись і сам теж невтомно снував від підрозділу до підрозділу (Гончар, III, 1959, 350).
5. тільки недок. Пас. до заспоко́ювати.
Словник української мови (СУМ-11)