заспокоєний

ЗАСПОКО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заспоко́їти.

Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. «Отрута, отрута», — шептали молдувани, значно заспокоєні тим, що більш не знаходять філоксери (Коцюб., І, 1955, 215);

Тетяна вже певна була, що одужає, що незабаром покине тверде ліжко, і знову закипить у дужих руках робота. Нарешті, трохи заспокоєна такими думками, вона заснула (Ю. Янов., І, 1959,57).

2. у знач. прикм. Який заспокоївся, став тихий, спокійний.

Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Л. Укр., І, 1951, 281);

Дніпро кидався могутніми хвилями на камені і, перестрибнувши їх, котив заспокоєні води далі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 390).

Значення в інших словниках

1. заспокоєний — заспоко́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заспокоєний — Заспоко́єний. Дієприкм. від заспокоїти. Ми поводуємо ся принципом, що потреби кождого повинні бути заспокоєні і що всі податкові гроші мають впливати до фонду краєвого чи до фонду краєвого шкільного...  Українська літературна мова на Буковині
3. заспокоєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заспокоїти. 2》 у знач. прикм. Який заспокоївся, став тихим, спокійним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заспокоєний — Заспоко́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)