застоювати

ЗАСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех.: ◊ Засто́ювати (застоя́ти) че́рги (че́ргу) — стояти певний час у черзі.

— Та там у млині так завізно, що трудно було дотовпитися, мусив застоювати черги до самого вечора, — одбріхувався Лаврін (Н.-Лев., II, 1956, 311);

Андрій чесно застояв чергу, просунув у віконечко руку і подав книжку (Чорн., Красиві люди, 1961, 40).

Значення в інших словниках

1. застоювати — засто́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. застоювати — див. стояти  Словник синонімів Вусика
3. застоювати — -юю, -юєш, недок., застояти, -ою, -оїш, док., перех.: Застоювати (застояти) черги (чергу) — стояти певний час у черзі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. застоювати — Застоювати, -то́юю, -єш сов. в. засто́яти, -стою, ї́ш, гл. — чергу. Стоять, ожидая очереди. Паничі мусили застоювати коло неї чергу навіть на польку. Левиц. Пов. 40.  Словник української мови Грінченка