застрочувати
ЗАСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док.
1. перех. Шити, зашивати в строчку.
Застрочувати складки.
2. тільки док., неперех. Почати строчити, шити на швейній машині;
// перен. Почати стріляти.
Схаменувшись, деякі німці також застрочили хто куди, вкладаючи самі ж своїх (Гончар, III, 1959, 260);
Автомобіль їхній дав задній хід і застрочив по нас з автомата (Ю. Янов., I, 1954, 65);
Застрочив кулемет з сусіднього дзота на правий край (Кучер, Чорноморці, 1956, 351).
Словник української мови (СУМ-11)