засурмити

ЗАСУРМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. засурмля́ть; док.

1. неперех., на що, в що і без додатка. Почати сурмити, грати на якомусь духовому інструменті.

Литва на труби засурмила, Ведмедів зараз зупинила (Котл., І, 1952, 101);

Ледве встиг він договорити, як усі загукали зично: «Добре, добре!» — і засурмили в сурми (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 271);

На хорах різко, приємно засурмили фанфаристи (Тич., III, 1957, 499).

2. неперех. Почати видавати звуки; зазвучати (про музичні духові інструменти).

Рано-вранці в неділю засурмила на шкільному подвір’ї піонерська сурма (Донч., V, 1957, 198);

Дудка французького горніста засурмила за рогом бульвару (Смолич, V, 1959, 802);

// Почати видавати звуки, схожі на звук сурми.

Через день-два засурмлять на болоті перші журавлі (Збан., Крил. гонець, 1953, 36).

3. перех. Дати сигнал про початок або кінець чого-небудь; просурмити.

Ніби на його побажання — десь спереду засурмили збір (Тулуб, Людолови, І, 1957, 387).

Значення в інших словниках

1. засурмити — засурми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. засурмити — -млю, -миш; мн. засурмлять; док. 1》 неперех., на що, в що і без додатка. Почати сурмити, грати на якомусь духовому інструменті. 2》 неперех. Почати видавати звуки; зазвучати (про музичні духові інструменти). || Почати видавати звуки, схожі на звук сурми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засурмити — Засурми́ти, -млю́, -ми́ш гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.  Словник української мови Грінченка