заткати
ЗАТКА́ТИ¹, тчу́, тче́ш, док., перех.
1. Покрити суцільно тканим візерунком або вплести яку-небудь смугу, нитку і т. ін. в тканину.
2. перен. Затягнути, повити що-небудь.
Тіні од виноградних лоз заткали густим візерунком золоті ризи садків (Коцюб., II, 1955, 408);
Паморозь заткала усі ліси дивовижними іскристими парусами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 795);
Дощ все заткав у сітку (Пера., II, 1958, 233).
3. діал. Виготовити що-небудь способом ткання; зіткати.
Сама наймисливіша ткаля не затче такої рясної плахти (Мирний, IV, 1955, 316).
ЗАТКА́ТИ² див. затика́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)