заторигати

ЗАТОРИ́ГАТИ, аю, аєш, чим, док., діал. Різко засіпати, засмикати.

Заторигало щось сінешними дверима — сильно, нетерпляче (Вас., І, 1959, 198);

// у що. Застукати.

Підводчик, злізши з воза, заторигав у ворота (Бурл., М. Гонта, 1959, 99).

Словник української мови (СУМ-11)