затріпотати

ЗАТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАТРІПОТІ́ТИ, очу́ оти́ш, док.

1. тільки 3 ос. Почати тріпотати, тріпотіти, швидко рухати чим-небудь; замахати.

Виповзе з-під грудки ящірка, протягнеться до теплого проміння ..затріпоче крильцем метелик (Кобр., Вибр., 1954, 173);

*Образно. Страшна книга, злетівши вгору, затріпотіла аркушами і зникла в полум’ї (Кучер, Пов. і опов., 1949, 45).

2. тільки 3 ос. Затрепетати, заколиватися.

Лист затріпотів в руках Орисі, щось гаряче ворухнулося в серці (Стар., Облога.., 1961, 85);

// Почати нерівномірно світитися (про вогонь, світло і т. ін.); замерехтіти, замигтіти.

Ніжний відсвіт затріпотів над селом (Донч. V, 1957, 160);

Червоний п’ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 101);

// Зазвучати переривчасто.

Ти не вийшла навіть до порога, Тільки голос твій затріпотів (Бичко, Сійся.., 1959, 161);

Веселий сміх затріпотів над полем (Є. Кравч. Бувальщина, 1961, 82);

// Почати розвіватися від вітру (про прапор, вітрило, волосся і т. ін.).

З башти танка вирвався і затріпотів на вітрі червоний прапор (Скл., М. Щорс, 1938, 45);

Здається, він [вітер] зараз повіє і відкине з ока русявого чуба, і чуб затріпоче (Кучер, Чорноморці, 1956, 22).

3. Почати тремтіти; захвилюватися.

Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч… (Досв., Гюлле, 1961, 158);

// Швидко забитися; закалатати (про серце).

[Катря:] Як вздріла його крізь вікно, то так серце затріпотіло, ледве встояла на ногах… (Кроп., II, 1958, 350).

Словник української мови (СУМ-11)