затупотіти

ЗАТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до зату́пати.

В сінях затупотіла така сила ніг, неначе ціла громада вривалась в дім (Н.-Лев., III, 1956, 245);

Кінські копита затупотіли по мосту (Шиян, Баланда, 1957, 55);

Чиясь тінь промайнула вулицею до будинку Щорса, хтось затупотів, оббиваючи сніг на ганку, постукав у двері (Скл., Легенд. начдив, 1957, 22);

[Павло:] Як закричить на мене пан, як затупотить… (Крон., II, 1958, 239);

Батько гнівно закричав і затупотів ногами: — Це що таке? (Смолич, II, 1958, 33);

Полем затупотіло три пари моторних ніг, а слідом за втікачами.. кинувся гурт селян (Гр., II, 1963, 298);

— Помчали, Славо! — аж підстрибнув на місці Андрійко. — За хвилину туди й назад! — І хлопці миттю затупотіли по східцях (Коп., Подарунок, 1956, 57);

// безос.

Коли так, одного вечора, затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив’язує (Вовчок, І, 1955, 97).

Значення в інших словниках

1. затупотіти — затупоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затупотіти — -очу, -отиш, затупотати, -очу, -очеш, док., неперех. Підсил. до затупати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затупотіти — Затупоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Затопать, застучать копытами. Коли так одного вечора затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив'язує. МВ.  Словник української мови Грінченка