затуркувати

ЗАТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Заморочувати чимось кого-небудь, доводячи до отупіння.

— Помовч,— суворо наказав йому Сашко.— Твою маму хтось затуркує, а путнього вона нічого не знає (Юхвід, Оля, 1959, 81);

— Початківець, якщо він здібний, перш за все повинен бути впевненим у собі… —відповів Олесь Васильович. —Інакше його затуркають (Донч., VI, 1957,631);

Панна ж почала з того, що засліпила, затуркала, задурила, причарувала мою дружину (Л. Янов., І, 1959, 444).

◊ Зату́ркувати (зату́ркати) го́лову кому — позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити, розуміти щось.

Мати жахалася, докоряла хтозна-кого: син з дороги натомився, набродився, виголодався, а вони йому голову затуркали! (Горд., II, 1959, 188).

Значення в інших словниках

1. затуркувати — зату́ркувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. затуркувати — див. говорити; обманювати  Словник синонімів Вусика
3. затуркувати — -ую, -уєш, недок., затуркати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Заморочувати чимось кого-небудь, доводячи до отупіння. Затуркати голову.  Великий тлумачний словник сучасної мови