затято

ЗАТЯ́ТО. Присл. до затя́тий 1.

Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Л. Укр., IV, 1954, 261);

Раптом спалахнула в ньому гірка образа.— Я покажу вам! — простогнав він, затято прищулившись до скелі (Мик., II, 1957, 180);

— Кажи — що? Влетіла, як навіжена. Але Ганна й тепер затято мовчала (Коз., Сальвія, 1959, 168).

Значення в інших словниках

1. затято — затя́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. затято — Присл. до затятий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови