захвалювати

ЗАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. Переоцінюючи чиїсь позитивні якості, заслуги, надмірно хвалити кого-, що-небудь; перехвалювати.

Захвалював [перукар] ту воду, що вона й голову чистить і засіває на ній волосся (Март., Тв., 1954, 310);

За «Бідних людей» він мене так захвалив, що я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Л. Укр., V, 1956, 59);

Передчасно захвалили дівчину (Донч., V, 1957, 351).

Значення в інших словниках

1. захвалювати — захва́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. захвалювати — Захва́лювати. Рекомендувати, хвалити, висловлюватися на користь чогось, рекламувати. Отже, захвалюю всім касам пожичковим таку практику, а безпечно не одного висвободять із рук лихвярских (Б., 1895, 2, 2) // пол. zachwalać — розхвалювати, підносити, захвалювати.  Українська літературна мова на Буковині
3. захвалювати — див. балувати; хвалити  Словник синонімів Вусика
4. захвалювати — -юю, -юєш, недок., захвалити, -алю, -алиш, док., перех. Переоцінюючи чиїсь позитивні якості, заслуги, надмірно хвалити кого-, що-небудь; перехвалювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. захвалювати — захва́лювати вихваляти (ст): Я донині не знаю, що ми вичитали в Лівію чи Ціцероні. Було те все для мене таке якесь неприступне, і я не міг зрозуміти, як професори таку “дурну” лектуру могли захвалювати, могли прямо розпливатися перед нею (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. захвалювати — Захвалювати, -люю, -єш сов. в. захвалити, -лю́, -лиш, гл. Хвалить, захвалить, расхвалигать, предлагая хвалить.  Словник української мови Грінченка