зацвілий

ЗАЦВІ́ЛИЙ, а, е. Який укрився цвіллю.

Хата. Мати нездужала, Хліб зацвілий на столі (Рильський, Поеми, 1957, 286);

І ось, нарешті, сидить Марія за весільним столом, у мокрій, зацвілій підвальній кімнаті пана Грабовського, в якого наймитує (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 32);

// перен. Який відзначається застоєм, відсталістю.

В цій зацвілій атмосфері єпархіального буття в’яли найбільш настійливі в живучості паростки, які й тримали сім’ю (Ле, Міжгір’я, 1953, 23).

Значення в інших словниках

1. зацвілий — зацві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зацвілий — Пліснявий, запліснявілий, цвілий; П. застояний, відсталий, рутинний.  Словник синонімів Караванського
3. зацвілий — див. зіпсований  Словник синонімів Вусика
4. зацвілий — -а, -е. Який укрився цвіллю. || перен. Який відзначається застоєм, відсталістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови