заціпенілість
ЗАЦІПЕНІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. заціпені́лий.
Її [бабусі] голос, схожий на скрегіт заржавілого заліза, вивів трьох заворожених з стану заціпенілості (Дмит., Розлука, 1957, 98);
В наглій моторошній заціпенілості зупинилась перед нею Вутанька (Гончар, Таврія.., 1957, 249).
Словник української мови (СУМ-11)