зачекати

ЗАЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і неперех. Чекаючи, діждатися кого-, чого-небудь.

Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний (Коцюб., І, 1955, 468);

Тут зачекаю вечора (Ле, Ю. Кудря, 1956, 14).

2. неперех., з чим. Не поспішати робити що-небудь.

Нестримна Женя і слухати не хотіла, коли позавчора Тамара почала її умовляти зачекати з небезпечною подорожжю до лінії фронту (Хижняк, Тамара, 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. зачекати — зачека́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зачекати — [зачеикатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
3. зачекати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех.Чекаючи, діждатися кого-, чого-небудь. 2》 неперех., з чим. Не поспішати робити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зачекати — Зачека́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зачекати — Зачека́ти, -ка́ю, -єш гл. Подождать. Хто хоче питлювати, мусить зачекати, а хто нараз, буде зараз. Ном. № 5596. Зачекай посилать у Прилущину. Стор. МПр. 100.  Словник української мови Грінченка