зачмелений

ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачмели́ти.

2. у знач. прикм. Сп’янілий; очманілий.

На другий день, коли він пішов по службі, а вона зосталася сама у хаті, їй пригадалося вчорашнє, і нестямно важкі думи облягли її зачмелену голову (Мирний, III, 1954, 381);

Я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій.. роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного (Хотк., II, 1966, 376).

Значення в інших словниках

1. зачмелений — зачме́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зачмелений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зачмелити. 2》 у знач. прикм. Сп'янілий; очманілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачмелений — ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови