зачутий

ЗАЧУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачу́ти 1, 2.

Мені пригадалися зачуті часом розмови кузинок про офіцерів, про їх неморальне життя (Фр., III, 1950, 105);

Марія не могла вловити кожне слово. Та з першого ж зачутого речення: «Не здаватися — з-за океану нам допоможуть»,— здогадалася, з ким Кавулі [куркулі] засіли на раду (Вільде, Троянди.., 1961, 294).