зачуханий
ЗАЧУ́ХАНИЙ, а, е, розм. Позбавлений нагляду; занедбаний, занехаяний.
Хлопець бачив того малого поводатаря. Мале, років восьми зачухане хлоп’я в самій сорочці (Ле, Хмельницький, І, 1957, 6);
— То дозвольте нам свою комуну одчубучити.— А де ж твоя база? — запитав Василенко.— В Глибові був якийсь там зачуханий маєток, ну, от вони й організувалися (Збан., Сеспель, 1961, 322).
Словник української мови (СУМ-11)