зачісувати

ЗАЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові).

Коли є зачіска у хлопчиків і коси у дівчаток, треба щодня їх прочісувати густим гребінцем і акуратно зачісувати (Шк. гігієна, 1954, 92);

// Робити яку-небудь зачіску.

— Боже мій! — аж крикнула панночка, разом стрепенувшись і в долоні сплеснувши: — чи зуміє ж хто з вас [дівчат] мене зачесати, ушнурувати? (Вовчок, І, 1955, 105);

Поріділе волосся Іван Юхимович зачісував набік, як це робилося ще в роки його молодості (Руд., Остання шабля, 1959 7).

Значення в інших словниках

1. зачісувати — зачі́сувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зачісувати — -ую, -уєш, недок., зачесати, -чешу, -чешеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові). || Робити яку-небудь зачіску.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачісувати — ЗАЧІ́СУВАТИ (за допомогою гребінця приводити в порядок волосся; робити зачіску), ПРИЧІ́СУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ заст. — Док.: зачеса́ти, причеса́ти, прибра́ти.  Словник синонімів української мови
4. зачісувати — Зачі́сувати, -чі́сую, -чі́суєш; зачеса́ти, -чешу́, -че́шеш, -че́шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зачісувати — Зачісувати, -сую, -єш сов. в. зачесати, -чешу, -шеш, гл. Зачесывать, зачесать, причесывать, причесать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати? МВ. (О. 1862. III. 38). Усі дівочки, як маківочки, зачесані йдуть. Грин. III. 273.  Словник української мови Грінченка