зашаріти

ЗАШАРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., без додатка і чим. Те саме, що зашарі́тися.

[Данило:] Чудасія, брат ти мій! Як увійшла в хату Килина, як глянув прикажчик на неї, то так і зашарів, мов жаром всього його поняло! (Крон., IV, 1959, 277);

Спостерігши Оксану, він зупинився, підійшов повагом і промовив: — Здорова!..— Здоров! — відказала вона, й щоки її зашаріли полум’ям (Л. Янов., І, 1959, 34).

Значення в інших словниках

1. зашаріти — зашарі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашаріти — -ію, -ієш, док., без додатка і чим. Те саме, що зашарітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашаріти — ЗАШАРІ́ТИСЯ (про обличчя, щоки — почервоніти), ЗАШАРІ́ТИ, ЗАРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗАРУМ'ЯНІ́ТИ, РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРОЖЕВІ́ТИ, ЗАЖЕ́ВРІТИСЯ, ПОЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРУМ'ЯНІ́ТИ, ПОРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИ, СПОЛУМ'ЯНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови