Словник української мови в 11 томах

зашитий

ЗАШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заши́ти.

— Схопив безкозирку і на кущ почепив. Дивись, де моя смерть сиділа.— І моряк показав старанно зашиті дірочки (Кучер, Чорноморці, 1956, 121);

Івась надіває солдатський кашкет. В кашкеті зашитий шовковий портрет, Портрет дорогого вождя Ілліча (Воронько, Три покоління, 1950, 22);

На голову накинула [Емене] маленький червоний фез, густо зашитий монетами (Коцюб., І, 1955, 290);

Перше, що впало в вічі, коли вони увійшли на подвір’я, була церква. Релігійна громада обгородила її навколо височенним парканом, густо зашитим дошками (Мик., II, 1957, 431);

// заши́то, безос. присудк. сл.

Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Шевч., II, 1953, 200).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. зашитий — заши́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. зашитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зашити. || зашито, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови