зашкоджувати
ЗАШКО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШКО́ДИТИ, джу, диш, док. Завдавати шкоди кому-, чому-небудь.
Не можна вважати заслугою письменника, коли широта і різноманітність порушених проблем зашкоджує повноті та глибині їх висвітлення (Вітч., 8, 1958, 168);
— Ах, отче! Покиньте сю розмову, прошу вас! Вона вас бентежить, може зашкодити вашому здоров’ю! (Фр., VII, 1951, 64);
Хай хмари по небові ходять І сонечко криють ясне: Ті хмари мені не зашкодять, Вони не злякають мене (Дн. Чайка, Тв., 1960, 318);
— Ну, щасти вам, Любов Прохорівно! При нагоді дозвольте завітати, коли не зашкоджу тим (Ле, Міжгір’я, 1953, 402);
// тільки док. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь; перешкодити.
Зашкодити небажаному наміру.
Не зашко́дить — не буде зайвим.
— Двома парами не потягнеш плуга на полі. Третя пара не зашкодить (Н.-Лев., III, 1956, 54);
Перед наметом догоряла ватра І козаки сиділи на землі. Ніхто не знав, чи буде битва завтра. Та не зашкодить підгострить шаблі (Павл., Бистрина, 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)