зашкрябати

ЗАШКРЯ́БАТИ, аю, аєш, док.

1. Почати шкрябати, проводити по якій-небудь поверхні чимсь гострим, жорстким, утворюючи при цьому характерні звуки, шум.

Зашкрябали миші, затовклися під мисником (Коцюб., II, 1955, 276);

У клуні одразу стало легше. Напруження минуло. Зашелестіло сіно, зашкрябали ноги (Епік, Тв., 1958, 131);

Враз у шибку щось тихо зашкрябало, і чиясь тінь заступила вікно (Тют., Вир, 1960, 267);

*У порівн. Нари заскрипіли, і від того наче терпугом по серцю зашкрябало (Ткач, Плем’я.., 1961, 101).

2. перен., зневажл. Почати писати.

Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них. Тоді вони метнулись до стола, повиймали з-за вуха пера і зашкрябали в паперах (Коцюб., І, 1955, 38).

3. перен., розм. Мілко зорати землю.

— Значить, купили ми кобилу. Назвали її Стрілою і взялися до господарства. Зашкрябали свій клапоть землі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1959, 79).

Значення в інших словниках

1. зашкрябати — зашкря́бати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашкрябати — -аю, -аєш, док. 1》 Почати шкрябати, проводити по якій-небудь поверхні чимсь гострим, жорстким, утворюючи при цьому характерні звуки, шум. 2》 перен., зневажл. Почати писати. 3》 перен., розм. Мілко зорати землю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашкрябати — на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало ..  Фразеологічний словник української мови
4. зашкрябати — Зашкрябати, -баю, -єш гл. Заскресть.  Словник української мови Грінченка