зашлюбити

ЗАШЛЮ́БИТИ, блю, биш; мн. зашлю́блять; док., перех., заст. Одружити.

Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя [тебе] зашлюбить кому іншому? (Чуб., V, 1874, 137).

Значення в інших словниках

1. зашлюбити — зашлю́бити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зашлюбити — -блю, -биш; мн. зашлюблять; док., перех., заст. Одружити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашлюбити — ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. зашлюбити — Зашлюбити, -блю, -биш гл. Сочетать бракомъ. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя зашлюбить кому иншому. Чуб. V. 137.  Словник української мови Грінченка