зашпаровувати
ЗАШПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Замазувати щілини, заглибини у стінах (звичайно глиною).
[Форкіада:] Той, хто добра пильнує, дома сидячи, Хто стіни житла дбало зашпаровує І лагодить покрівлю, щоб не капав дощ,— Той вік звікує в щасті і в добробуті! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 355);
Жінка одразу ж зашпарувала видовбину [в стіні] (Руд., Остання шабля, 1959, 276).
Словник української мови (СУМ-11)