зборений
ЗБО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зборо́ти.
А як вона [жінка] дивилася на Данька, як поривалась крізь оголені козацькі шаблюки до нього, схвильована, тендітна, бліда, але не зборена ніким (Гончар, Таврія, 1952, 96);
*Образно. Зборений остаточно голодом та хворобою, що спалахнула з новою силою, ліг [Іван] в ліжко, щоб умерти (Кол., Терен.., 1959, 375);
А гнівний бурун невгаває, —Все б’ється, не зборений сном (Дн. Чайка, Тв., 1960, 272).
Словник української мови (СУМ-11)