зборище
ЗБО́РИЩЕ, а, с.
1. Велике скупчення людей в одному місці.
Побачивши зборище, вони спинили волів, а самі пішли до гурту… та й поторопіли обоє! (Мирний, І, 1949, 414);
На колгоспному подвір’ї.. селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Епік, Тв., 1958, 273).
2. розм. Зустріч, зібрання людей певного кола в якому-небудь місці для розваги, відпочинку, обміркування чогось.
Вогнище для партизанів це все: і хата, де можна погрітись холодної ночі, і улюблене місце зборища на дозвіллі (Баш, На землі.., 1957, 42);
У готичному будинку, що вузькими вікнами дивився на зарослу толоку і хлоп’ячі зборища, жила якась дівчина (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 6);
— А в Давида зараз якесь зборище.. Повна хата людей і, видно, якісь питання обмірковують (Головко, II, 1957, 64);
Маринка бігає по сходках, мітингах, зборищах (Смолич, Мир.., 1958, 23);
// збірн. Присутні на таких зустрічах, зібраннях.
[Рахіль:] В день страшного суду На Йосафатовій долині стану я І перед зборищем мерців волати буду: Себе суди, неправий судія!.. (Л. Укр., І, 1951, 421);
Коли княгиня вийшла з своїх покоїв, різноголосе це зборище заніміло, зупинилось. Довгим поглядом подивилась княгиня на родичок своїх (Скл., Святослав, 1959, 123).
3. зневажл. Група людей з якою-небудь спільною негативною ознакою.
Ось угорі зайнялася.. зірка; як свічка, палає вона на небі й освічує п’яне зборище на землі… (Мирний, І, 1949, 308);
// Те саме, що на́брід.
Приїздили [делегати] з найнесподіванішими мандатами: від сільських старост, від «Просвіт», від «Селянських спілок».. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з’їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).
4. рідко. Велике скупчення чого-небудь в одному місці.
Над усім цим зборищем поставлених в ряди машин виділялися своїми дебелими формами зернові комбайни (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 18).
Словник української мови (СУМ-11)