збрататися
ЗБРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. Док. до брата́тися.
— Скарай боже тебе, віло біла, що зламала ти братерське слово! Щоб і той не мав довіку щастя, хто коли збратається з тобою! (Л. Укр., І, 1951, 388);
Не знаю, де ти. Але я вже стою на Дунаї. Зі мною — Чи думали ми? — Збратались румуни в бою (Підс., Поеми, 1954, 85);
*Образно. Нас вітало життя тільки горем тяжким, І ми з мукою, з горем збратались (Гр., І, 1963, 21).
Словник української мови (СУМ-11)