звакувати

ЗВАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., розм. Док. до вакува́ти 2.

Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать, То часу марно щоб, мовляв, не звакувать, Скошу і свій горох (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62).

Значення в інших словниках

1. звакувати — звакува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. звакувати — -ую, -уєш, перех., розм. Док. до вакувати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звакувати — Звакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Потерять время, пробыть празднымъ. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).  Словник української мови Грінченка