зварений

ЗВА́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звари́ти¹.

Кожного дня на столі й голубці, і локша в молоці, а то й бануш — дуже смачна мамалига, зварена у сметані (Мур., Бук. повість, 1959, 129);

У неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений (Коцюб., І, 1955, 468);

// зва́рено, безос. присудк. сл.

— Перемліє все в казанах,— пожалкував мимохідь Хаєцький, вгадуючи по запахові, що саме зварено в тій чи іншій кухні (Гончар, III, 1959, 429).

Як (мов) зва́рений (зва́рена) — млявий, пасивний.

[Xуса:] Та слухай, жінко, не будь як зварена! Се що за спосіб гостей вітати? Слова не промовить! (Л. Укр., III, 1952, 183).

ЗВА́РЕНИЙ², а, е, техн. Дієпр. пас. мин. ч. до звари́ти²

Ворота теж були зварені з пруття і прикрашені плетивом металевих завитків (Збан., Переджнив’я, 1955, 104).

Значення в інших словниках

1. зварений — зва́рений 1 дієприкметник приготований в окропі зва́рений 2 дієприкметник з'єднаний — про метал  Орфографічний словник української мови
2. зварений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зварити I. || зварено, безос. присудк. сл. II -а, -е, тех. Дієприкм. пас. мин. ч. до зварити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зварений — Зва́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)