зведенюк
ЗВЕДЕНЮ́К, а́, ч., розм. Те саме, що зведеня́.
*Образно. І це все вони [піонери]? — гомоніли, працюючи, шахтарі.— І підлогу полагодили? — І рами повставляли? — Ну, й зведенюки! (Мокр., Острів.., 1961, 70).
Словник української мови (СУМ-11)